“Amor librorum nos unit”
“Amor librorum nos unit” (“Любов до книги нас єднає”) -таким гаслом вітала у Львові цьогоріч своїх гостей Націо-нальна книжкова виставка-ярмарок “Форум видавців”. Відбувався цей “бал Книги” упродовж 15-18 вересня і був уже дванадцятим від-тоді, як у столиці Галичини зародилася така книголюбська традиція.
Як і щороку, виставка-ярмарок розмістилася у Палаці мистецтв, принагідно “експлуатуючи” для своїх імпрез вільне місце практично всюди, де тільки вдавалося: і в Палаці Потоцьких, і в Театрі імені Леся Курбаса, і в Національному університеті ім. Івана Франка, і в Українському католицькому університеті, і в КМЦ “Дзиґа”, і в каплиці Боїмів, і в старовинних подвір’ях міста… Вирішивши “іти в народ”, організатори частину наметів, у яких мали розмістити свою продукцію видавці й торгівці, поставили на знаменитій львівській “стометрівці” – алеї перед Оперним театром. Щоправда, учасники Форуму чомусь не дуже зраділи такому новаторству: приблизно половина наметів стояла порожня, і тільки пустун-вітер бавився табличками з назвами видавництв та інших структур, що проігнорували ініціятиву організаторів. А ініціатива була справді непогана, адже дала змогу хоч трохи “розвантажити” від шанувальників книги зали й подвір’я і Палацу мистецтв, і Палацу Потоцьких. Та й самі львів’яни-книголюби були начебто задоволені цією ідеєю, особливо ті, яким не хотілося вистоювати довжелезні черги біля Палацу, а потім випробовувати на міцність свої ребра в натовпі на подвір’ї або ж мліти від задухи в переповнених експозицій-них залах.. А там було на що подивитися. Адже нагоду показати себе не пропустило понад 550 учасників, серед яких були 291 видавництво, 61 книгарня, 81 книготорговельна структура, 64 бібліотеки та 80 інших організацій як з України, так і з Польщі, Росії, Німеччини тощо. Програма Форуму аж тріщала від сили-силенної (близько 250-ти) найрізноманітніших заходів, що їх заплановано на ці чотири дні: презентації, конференції, симпозіуми, семінари, конкурси й лотереї, круглі столи – у круговерть усього цього ви потрапляли одразу, як тільки опинилися на будь-якому із об’єктів віртуально-реальної території Форуму, і ще довго не могли отямитися після того, як покидали його… Одним із найповажніших таких заходів є щорічний конкурс “Книга Форуму-2005”, який цього року проводили в новому форматі, врахувавши побажання торішніх учасників і членів журі. Оцінювали видання, що взяли участь у конкурсі (а було їх понад 500), дві експертні ради журі – Академічна й Літературномистецька. Ознайомлювалися з книжками вони протягом року, а на Форумі визначили остаточного переможця. Ним стало видання “Україна на стародавніх картах” (ДНВП “Картографія”, Київ), яке отримало Ґран-прі “за високопрофесійний підхід і якісне мистецьке відтво-рення унікального науковоісторичного матеріялу”.
Крім того, визначено 12 найкращих книг форуму-2005 (у першу трійку в цій номінації потрапили “Історія книги” В. Овчіннікова (“Світ”, Львів), “Українська народна тканина” О. Никорак (Інститут народознавства НАН України, Львів) та двотомник праць В. Сімовича (“Книги -XXI”, Чернівці), вшановано спеціяльними відзнаками журі Форуму 7 инших видань, надано 5 відзнак за вагомий внесок у становлення та розвиток українського книговидання (одну з нихотримали Українське Біблійне товариство та Благодійний фонд “Книга” за фахове наукове видання Острозької Біблії, яке, звичайно, стало небуденною подією в житті й суспільства, й Церкви). Були й 4 спеціяльних відзнаки президента Форуму видавців та спеціяльна відзнака дитячого журі.
Звісно, найперше, на що наштовхувалося око на території виставки, було немислиме за инших обставин книжкове безмежжя – як-то кажуть, “до кольору, до вибору”. Придивившись трохи краще, зауважуєш одну з особливостей саме Форуму 2005 року, яка приємно дивує: на стендах, особливо внутрішньої експозиції, дуже багато книжок українознавчої тематики. Можна було вибрати собі й наукову розвідку, і науково-популярну або й художню книжку з історії України, українського мовознавства, географії, етнографії, фольклористики тощо. Такі видання були мало не на кожному стенді, причому навіть там, де практично вся література – російською мовою. Чомусь хочеться пов’язати цю “родзинку” XII Форуму видавців із нещодавніми подіями “помаранчевої” революції, після яких можна було спостерігати (можу це стверджувати, зокрема, з досвіду перечитування різноманітних, Інтернет-форумів) спалах цікавості громадян України до всього українського. А пропозицію породжує, як відомо, саме попит. Непрямим і не зовсім серйозним, але підтвердженням цього припущення була й инша, вже дизайнерська і менш помітна особливість виставки: багато стендів, навмисне чи ні, намагалися приманити відвідувачів… помаранчевими елементами в оформленні своєму чи й окремих книжок. Погодьтеся, що сліпучо-апельсинова оправа солідної наукової праці з фізики, яка буквально “кричала” своїм оформленням серед продукції одного з видавництв, може видатися досить дивною дизайнерською забаганкою, якщо не згадувати про актуальну не так давно помаранчеву моду. І це лише один випадок із багатьох. Були там і власне “постреволюційні” книжкові проекти: не можу не згадати вже відомих творів Данила Яневського “Хроніка “помаранчевої” революції” та “Обличчя “помаранчевої” революції”, чудовий фотоальбом про ті дні від видавництва УКУ, книжку про Віктора Ющенка, якою був буквально заставлений стенд одного з польських видавництв, а також багато інших видань, часто просто скомпільованих із матеріалів, які винахідливі автори поцупили з Інтернет-сайтів. Проте ажіотажу, якого, напевне, сподівалися видавці, довкола цих книжок, як і українознавчих творів, не було. Як і завжди, він переко-чував туди, де продавали навчальну й довідкову літературу. Деякі видавці, що спеціялізуються на випуску саме таких видань, розпрощалися з виставкою вже після першого чи другого дня – так швидко розійшовся їхній товар. Воно й зрозуміло: книжки тут відсотків на вісімдесят, а часом і в кілька разів дешевші, ніж у міських книгарнях чи на розкладках, а школяреві чи студентові їх потрібно чимало. Зрештою, й на художню літературу дехто, за словами відвідувачів, мало не рік відкладає гроші – спеціяльно до Форуму. Так що він став ще й таким собі сезонним супермаркетом, де намагаються закупитися на довший час.
До речі:
З наступного року Форум видавців, ймовірно, стане уже міжнародним книжковим ярмарком. Принаймні так, запевнив журналістів заступник голови Львівської ОДА Тарас Батенко, під час прес-конференції з нагоди 12 Форуму видавців: «Наші міжнародні контакти говорять про те, що ми зможемо це зробити». Оргкомітет з підготовки 13 Форуму видавців створено уже зараз, передає ЗІК. Те, що Форум розростається, сумнівів не викликає ні в кого. Програма Форуму налічує понад 240 заходів. Окрім Палацу мистецтв, події ярмарку «окупували» увесь центер міста, починаючи з музеїв і ВНЗ і закінчуючи проспектом Свободи, на якому розташувалися кількадесят торгових яток. «Ми розширюємося і я сподіваюся, що за кілька років у місті не буде жодної «не окупованої» території, – зазначила президент Форуму видавців Олександра Коваль. Маю надію, що захід розростеться у часових рамках і триватиме цілий рік». Однак такий стрімкий розвиток Форуму не заперечує проблеми книговидавництва загалом..
Оксана Шкодзінська (“Арка”)
світлини Ярослава Чуха
Новини
Філологічний факультет готовий до святкування 150-літнього ювілею від дня народження Івана Франка. Про це заявив у середу, 21 вересня, декан факультету Ярослав Гарасим, звітуючи перед ректором Університету Іваном Вакарчуком, викладачами та співробітниками за рік свого перебування на посаді. Назвавши основні здобутки за останні 12 місяців, Ярослав Гарасим запевнив, що прерогативами факультету й надалі залишатимуться згуртування творчої молоди та зміцнення наукових контактів між українськими та иноземними фахівцями. Наразі ж, головні завдання, на думку декана, — це підготовка і забезпечення студентів якісними підручниками з фахових дисциплін, а також адаптація навчальних програм до норм Болонського процесу. Ярослав Гарасим також подякував усім студентам та викладачам факультету, які, проявивши чітку громадянську позицію, відстояли свій вибір на майданах України під час Помаранчевої революції.
Написана 40 років тому, праця присвячена аналізу радянської національної політики в Україні. Вона справила великий вплив на розвиток національного руху 1960-1970-х років ХХ ст. і набула широкого розголосу як в Україні, так і за кордоном. “Іван Дзюба подав у панорамі історичних та инших фактів бездоганно аргументовану і безконечно драматичну ретроспективу перманентного, незрідка у моторошно-геометричних прогресіях, поруйнування “українського храму” (Вадим Скуратіський). “Праця “Інтернаціоналізм чи русифікація?”… була серед найпопулярніших і… поклала основу для появи та зростання нового руху Опору супроти насильницької русифікації… Цю рукописну книжку вилучали як антирадянську і нещадно перелідували її читачів” (Валерій Шевчук).
У перевиданні також уміщено документальні матеріяли, відгуки зарубіжних учених, подано оцінку історичної роли праці Івана Дзюби провідними вітчизняними науковцями. На презентації книги (що відбулася 15 вересня у Дзеркальній залі Львівського національного університету ім. І. Франка) мали слово Станіслав Кульчицький, Іван Денисюк, Микола Ільницький, Тарас Салига, Роман Лубківський, Богдан Залізняк та ин. Автор на презентацію із технічних причин не прибув.
У монографії Наталі Тихолоз “Казкотворчість Івана Франка (генологічні аспекти)” здійснено комплексний генологічний аналіз літературних казок І. Франка з погляду естетико-функціональної типології їхніх жанрових модифікацій: розважально-дидактичної, авантюрно-сатиричної, власне сатиричної, філософсько-сатиричної та філософської. У роботі запропоновано нові, обґрунтовані інтерпретації багатьох Франкових героїв, позначених рисами казки (причому не лише “чистих”, а й змішаних, синкретичних за жанровою структурою). “Перед нами цілком новаторська спроба екзистенційно-філософського аналізу казкового дискурсу, зосереджена на онтологічних та етико-антропологічних проблемах “боротьби за виживання”, “волі до життя”, здатности до прогностичного мислення” (Тетяна Мейзерська).
Праця Богдана Тихолоза “Психодрама Івана Франка в дзеркалі рефлексійної поезії” пропонує оригінальну дослідницьку візію духовної еволюції Івана Франка, простеженої крізь призму його рефлексійної (філософської та медитативної) поезії. Автор “Мойсея” постає як “цілий творець”, “цілий чоловік”, дух якого виснажувався й водночас гартувався в ненастанному поєдинку із темним демоном-“двійником” – несвідомою “тінню” особистости. Книга містить оригінальні графічні ілюстрації (художник Віктор Мельник, обкладинка Інни Шкльоди).