НАС НЕ ПОДОЛАТИ!
Нещодавно мені випала нагода подивитись різдвяну виставу, яку організували дітлахи одного зі сіл Львівщини. Блискуча зоря, мелодійні коляди, яскраві костюми – все, здалося б, звичне і знайоме з дитинства. Та згодом я почала уважніше прислухатися до слів і кожна нова репліка викликала в моїй душі цілу гаму нових емоцій. Ось лихий Ірод погрожує маленькому пастушкові тортурами, якщо той не розкаже, де саме народився Цар Царів. Та раптом до хлопчини підходить кілька його друзів, і вони хором відповідають тиранові: „Разом нас багато, нас не подолати!” Глядацька авдиторія зустріла такий експромт юних акторів бурхливими оваціями і сльозами в очах. Мабуть, незвично було бачити, як персонажів рятує сила єдности і солідарности, а не подібні до грому голоси янголів чи кривава коса смерти, яка забирає життя в жорстокого царя.
Цей матеріял присвячений подіям, що відбуваються на Майдані Незалежности в Києві від листопада минулого року і за цей час повністю перемінили всю українську новітню історію. Мільйони людей по всій Україні вийшли на вулиці, щоби протистояти брехні і фальші, які влада вкотре намагалася „подарувати” народові, загорнувши в красиву обгортку демократії та чесности.
Упевнена, кожен українець, який побував на Майдані, чи бодай спостерігав за перебігом помаранчевого спротиву через ЗМІ, неодноразово запитував себе: „Чому лише тепер український народ нарешті повстав? Невже потрібно було перетерпіти близько десяти років знущань з власних прав? І, нарешті, що ж було тією останньою краплиною, після якої переповнилася чаша народного терпіння?” Ми на Майдані.
Терплячість українського люду не раз ставала об’єктом кпинів та докорів. Працьовитий народ, який завжди хотів миру і спокою, вірив, що колись прийде краще життя, чесна влада, покарання для злочинців… Але як все це станеться не знав ніхто. Сьогодні слово Майдан стало візитною карткою української нації (не сало чи прізвище котрогось із відомих спортсменів).
Озираючись на Помаранчеву революцію як на частину власного життя, можемо констатувати, що перш за все змінився кожен з нас. Змінилися наші погляди на життя.Ми на Майдані. Ми побачили, що можемо контролювати дії влади, яку самі обираємо. А ще зник всепроникаючий, всеогортаючий страх. На листівках, які роздавали в Києві зазначалося: „В Україні відбувається мирна революція. Події останніх днів – це не конфронтація між Віктором Ющенком і Віктором Януковичем, не протистояння двох політичних сил. Те, що відбувається сьогодні,– це конфлікт між двома протилежними поглядами на державу і суспільство. Сьогодні ми визначаємо, як у майбутньому в Україні будуть вирішуватись політичні питання – шляхом насилля, обману і маніпуляцій чи через відкритий діялог і взаємну довіру.”
Важливою ознакою українського повстання є й те, що його рушійною силою була молодь – та частина суспільства, котра будуватиме майбутнє України – держави оновленої і вільної.
Варто зауважити, що львівські студенти (особливо представники нашої альма-матер) були “серцем” Майдану. Місто Лева вкотре підтвердило свою репутацію “українського П’ємонту”.
Викладачі нашого факультету разом зі студентами вирушили до Києва, щоби відстояти свою громадянську позицію, і, хоч кожен їхав твердо вірячи у правильність свого вибору, чесно кажучи, не знали ми, як зустріне нас столиця, чи справді вдасться відчути дух єдности і взаєморозуміння, про який стільки розповідали ЗМІ.
Дана Щурко
ВІДГУКИ
За два останні місяці Україна пережила стільки, що вистачить, мабуть, на кілька наступних років. Таких виборів Президента Україна ще не бачила. Кожен зміг відстояти свій голос! І “помаранчеві” і “біло-сині” вийшли на вулиці й вимагали правди. Вони її отримали. Під час переголосування другого туру виборів, я мала можливість бути спостерігачем на ДВК № 170 у Льівській області. Побачивши все на власні очі, переживши стрес, хвилювання я можу сказати, що щаслива. Україна перемогла!
Надія Ворок, ФЛФ-21
Майдан – могутні груди: чуєш, як він дихає, як б’ється серце, як радісно-тремтливо щемить душа – і зливається в одній молитві за Україну, її вільний вибір жити, працювати за законами честі та совісті.
Зоряна Мацюк-Каспришин
Все було дуже гарно, вже виникає навіть почуття жалю за Майданом, за тим почуттям людської близькости, котре огортало кожного з нас. Коли стоїш у натовпі відчуваєш себе частиною великого людського організму, який складається з мільйонів осіб, окрилених однією прекрасною ідеєю. Хочеться, щоб ніколи більше не виникало таких причин, коли люди повинні виходити на вулиці аби виборювати власні права.
Тарас Пастух
Матеріял підготували: Оксана Туркевич, Дана Щурко
Фото: Володимира Щурка