Науковий студентський семінар – один із шляхів формування
майбутньої філологічної еліти

Однією із найглобальніших проблем для сучасного українського суспільства є проблема мовлення. Що відбувається зараз із цією галуззю людської діяльности, який її стан, яких заходів варто вжити заходів для того, щоби на неї впливати, намагалися з’ясувати учасники наукового студентського семінару „Мова і суспільство”, студенти-україністи І курсу філологічного факультету. Чергове засідання семінару відбулося 20 грудня 2004 року, а об’єктом дослідження став лінгвокультурний простір Львова та Львівщини. Ініціятором створення та постійної діяльности студентського семінару є доктор філологічних наук, професор катедри загального мовознавства нашого університету Галина Петрівна Мацюк. Напередодні засідання семінару пані Галина відповіла на кілька наших запитань:

Чому виник задум створити семінар “Мова і суспільство”?

Напевно тому, що завжди на кожному курсі є група студентів, яка хоче знати більше. Перелік лінгвістичних дисциплін сьогодні зростає, з’являються напрями, які перебувають на межі кількох наук – для прикладу, соціолінгвістика. Дуже хочу, щоб наші філологи, які через кілька років прийдуть у шкільний клас, на телебачення, у рекламні агентства чи фірми, мали і лінгвістичний смак, і гідну громадянську позицію. Їхнє формування – справа не одного дня. Зустрічей зі студентами на лекціях чи практичних заняттях замало. Думаю, що науковий студентський семінар, який сприяє формуванню мовозначного світогляду студентів, може стати одним із шляхів формування майбутньої філологічної еліти.

Я знаю, що вже були тематичні засідання семінару “Українська мова – студент – глобалізація” (листопад минулого року), “Досвід мовного будівництва у світі” (квітень 2004 р.). Чому сьогодні ви вирішили розглянути ознаки лінгвокультурного простору Львова і Львівщини?

Про мову міста/села сьогодні ще мало знають самі лінгвісти. Тому я керувалася доцільністю вивчення питань, які близькі до кожного з нас. Важливо, щоб не тільки доповідачі, але усі філологи уміли оцінювати номінативні та комунікативні тенденції навколо нас.

Тепер щодо слухачів семінару. Сьогодні це студенти першого курсу. Чому вибір впав на них?

Як правило, у засіданнях семінару брали участь старшокурсники. Але я спробувала зацікавити і наймолодших, тому що бачу їх на лекціях зі вступу до мовознавства. Студенти відгукнулися. У другому семестрі нове засідання підготують инші доповідачі, але теж з цього курсу є бажаючі. Особливо хочу підкреслити: авторам наукових повідомлень було нелегко – вони ж без навиків наукової праці (за винятком МАНівців), тому не завжди вміли поєднати вимоги навчального процесу і наукову працю. Але їм це вдалося. Усі вивчали лінгвістичну літературу, самостійно збирали і систематизували матеріял. Одним словом, молодці!

Юлія Цар (“Мовна структура міст України”): У повідомленнях я враховую матеріял різних переписів населення, розглядаю причини русифікації міст Донбасу. Цікаво порівняти мовну структуру Києва і Львова (за результатами перепису населення у 2001 р.). Окремо хочу сказати про національний склад Львова: 88,1% становлять українці, 8,9% – росіяни і 0,4% представники инших національностей. Збереженню відмінностей у мовній структурі міст України сприяють історичні, суспільно-політичні та економічні чинники.

Наталя Гаврилюк (“Етнічні та соціяльні чинники формування лінгвокультурного простору Львова”): Вважаю, що етнічна та соціяльна структура м. Львова безпосередньо пов’язана з функційним навантаженням різних мов – української, польської, російської, вірменської, німецької, єврейської та ин. (якщо враховувати національні меншини, які проживають у місті). Відкриттям для мене була інформація про склад довоєнного населення Львова: 80% становили поляки та євреї. Навіть після вигнання німців у місті було 66,7% польськомовних жителів, але обмін населенням між Польщею та Україною змінив етнічне обличчя міста, швидкими темпами зростала частка росіян. Я дізналася про вірменську, єврейську, татарську общини Львова.

Леся Луньо (“Про що розповідають назви міських вулиць”): Урбаноніми – назви вулиць – ілюструють цікавий зв’язок української культури з иншими. На основі вивченого і скартованого матеріялу можна зробити висновок, що назви львівських вулиць вшановують культурні традиції 36 держав (в основному Європи, меншою мірою Азії та Америки). За характером твірних основ, урбаноніми – відапелятивні, відантропонімні, відтопонімні, відетнохоронімні утворення. Власне українських назв є більша частина. Переконана, що традиція називання львівських вулиць відображає шанобливе сприйняття явищ, подій, представників инших культур. Можливо, це важлива ознака нашої духовности.

Ірина Ярема: Я хочу доповнити інформацію Лесі. Працюючи з джерельною базою, помітила, що кожна історична доба впливала на формування назв вулиць нашого міста, тому вони зазнавали багатьох перейменувань. Простежую закономірність: є певні номінативні тенденції польського періоду, німецького, радянського і на сучасному етапі.

Галина Гураль (“Своє і запозичене у креолізованих текстах львівських реклам”): Рекламний текст переконує у зв’язку різних культур. Майже 70% текстів ілюструє англо-українську мовну взаємодію, однак є і впливи російської, французької, грецької мов. Запозичення вплинули на лексичне та граматичне оформлення україномовної реклами. Чи можна цьому явищу запобігти? Думаю, що так: Угорщина конституційно захистила свою державну мову і заборонила використання англійської мови у рекламі без перекладу тексту угорською. Вважаю, що до цього ще прийдуть і наші політики.

Наталя Василюк (“Номінативні тенденції в системі фірмонімів Львова і области”): Зібраний матеріял засвідчив, що структура і внутрішня форма назв фірм є різною. Окремо потрібно говорити про фірмоніми, які засвідчують відхилення від норм української мови. Вважаю, що культуру львівської фірмонімії могли би підвищити словники і довідники. Підприємці так захопилися використанням запозичених назв, що тенденція деукраїнізації фірмонімів є очевидною. Поповнити номінативні ресурси могли б конкурси на кращу назву для фірм. Думаю, що студентам-філологам під силу реалізувати таку ініціятиву.

Настя Терлецька (“Мода та ім’я (на матеріялі іменника школярів міської і сільської середніх шкіл)”): Зібраний матеріял дозволяє виокремити три групи антропонімів: з найбільшою популярністю, з середньою частотою вживання, рідкісні імена. Вважаю, що популярність імен навіть за короткий період функціонування змінюється і її визначають такі чинники, як сім’я та культурні впливи. Зі 100 опитаних школярів 40% відповіли, що не визнають моди на ім’я. Дискусійна проблема “мода та ім’я”, яку свого часу окреслив Іван Огієнко на сторінках журналу “Рідна мова”, потребує свого вивчення.

Леся Кобик: Іменник школяра сільської школи (с.Воютин Самбірсь-кого р-ну) теж відображає цікаві тенденції: є частовживані традиційні для сільської місцевости імена школярів, але є і нетипові назви. Переконана, що зібрана вибірка імен (578 одиниць) відображає уподобання батьків учнів. Є імена, які пройшли пік популярности (Михайло, Петро, Іван, Микола, Василь), і їм на зміну прийшли Дмитро, Роман, Володимир, Віталій, Олег, Андрій та ин. Вважаю, що іменник школярів буде активно збагачуватися. Однак, які це будуть тенденції, мені ще важко спрогнозувати.

Христина Годій (“Переключення коду в установах Львова”): Мовознавці вказали на причини, які змушують мовця переходити на инший код: це зміна адресата, ролі мовця, теми спілкування. Я ставила за мету зрозуміти причини переходу з однієї мови – української – на иншу (російську чи польську) в установах нашого міста. Моє спостереження відбувалося на двох етапах: спочатку пасивно щодо комунікантів вивчала зміну коду на пошті, в аптеці, у кав’ярнях і в банку (ніхто не знав, що я веду якийсь запис), пізніше за спеціяльно розробленою анкетою я опитувала працівників цих закладів про можливий перехід з української на инші мови. Переконана, що більш достовірним був матеріял пасивного спостереження, тому що під час анкетування опитувані намагалися бути кращими. Вважаю, що проблему “зміна коду” потрібно вивчати, але для цього слід сформулювати методику її аналізу.

Велика радість охоплює тоді, коли бачиш, що така потрібна для університету річ як наукове виховання може повноцінно існувати, організовано вдосконалюватись, і найголовніше: знаходяться ті, кому це потрібно і ті, які цього хочуть. Слава нашій alma mater!

ДОРОГИЙ ЧИТАЧУ!

Якщо Ти з першого разу не зумів правильно прочитати назву нашої газети або ж можеш, але не розумієш її семантики, чи вважаєш таку назву невдалою, то це звернення саме до Тебе. Отже, погляньмо на лексему ярослов і спробуймо з’ясувати її етимологію та семантичне навантаження. Передусім треба сказати, що утворена вона із двох основ: -яр- і -слов-. Перша походить із староукраїнського слова “ярь”, що означало весну (на думку етимолога М. Фасмера, від цього слова дістав назву поганський бог Ярило), а також асоціятивні з цим словом поняття: молодість, плодючість, енергійність та ще низку з негативним забарвленням: ярість, лютість, буйність… Основу –слов- узято від лексеми слово, та не в усіх можливих її значеннях, а лише в тих, що близькі до понять мови, мовлення, друкованого слова і.т.ин. Основа яр- є продуктивною у творенні певного типу слів, зокрема у сфері ономастики. Словники фіксують низку імен, утворених із цією основою, серед них є також поганське ім’я Ярослав, що дослівно означає “того, хто славить(-слав- від славити) Ярила” [Лозко Г. Іменослов: імена слов’янські історичні та міфологічні.-К.: “Сварог”,1998.-С.127]. Звісно, згодом це ім’я християнізувалося. Щодо лексеми ярослов, то у жодному словнику власних назв її не зафіксовано, але добре відома пошукова система google (www.google.com.ua) видає близько десяти позицій із цим словом, у всіх випадках воно представлене у формі імені Ярослов (очевидно без жодних дефініцій). Тому безпідставно є припускати , що Ярослов –це мало не Ярослав. Ці слова не паралельні форми одного імени, а назви різних реалій, хоча й частково етимологічно споріднені.
І наостанок, ласкавий Читачу, оскільки ярослов, з огляду на сказане вище, – лексема неоднозначна, розповім Тобі, яке значення вкладаємо в неї ми (значна частина редакції газети). Яре Слово, на наш погляд, –це Слово яскраве молоде й енергійне, що яриться із зерна, яке Сівач залишив на доброму ґрунті. За сприятливих умов і згідно з законами всякої генези, те, що сьогодні ще яриться, згодом має рясно плодоносити.

Р.S. Поза тим, дорогі наші Читачі, закликаємо Вас активно читати нашу газету, щоразу пильнувати за її виходом у світ та надсилати нам свої враження від прочитаного (відгуки, зауваження, пропозиції, запитання, побажання).

Іван Бондар