Ще від вересня минулого року навколо теми “стипендія та вища освіта” вирують різні дискусії. Спершу уряд планував підняти стипендії до прожиткового мінімуму, але водночас змінювався конкурс на їх виплату, адже тоді лише 2/3 студентів із групи могли б отримувати свої кошти і це визначалося б за рейтингом студента в групі. Тут уже відбувалася б нерівна боротьба між усіма студентами, які добре вчаться.
Позаштатний радник міністра освіти і науки, керівник освітніх програм Центру дослідження суспільства Єгор Стадний в одному з інтерв’ю стверджує: “Академічна стипендія у нас вже давним-давно перетворилася на варіант матеріальної соціальної допомоги. Насправді, вона не виконує функції нагороди за успішне навчання. Ми повинні все поставити на свої місця”.
Згодом усіх сколихнула нова звістка про те, що в Міністерстві освіти і науки України вже створили новий закон про особливий конкурс між студентами, які мали б отримувати стипендію за хороше навчання. Цей закон ґрунтується на створенні спеціальної комісії, яка повинна визначати за зовнішнім виглядом (одяг, взуття) та за різними електронними пристроями (телефони, планшети, ноутбуки), чи потребує конкретний студент додаткових коштів щомісяця чи ні.
На сьогодні ще ніхто не знає, як ця комісія буде виглядати, хто в неї входитиме і які електронні пристрої чи одяг вважатимуться дорогими чи дешевими. Ця тема одразу ж привернула велику увагу до себе і свідома львівська молодь почала писати до влади різноманітні листи-звернення та знімати відеоролики щодо стипендій.
У журналі “Слово і діло” за 27.01.2015 р. Міністр освіти і науки України Сергій Квіт запевнив, що нинішні студенти будуть отримувати ті стипендії, які вони отримують зараз, а нововведення торкнуться тільки майбутніх першокурсників.
Що думають про нововведення студенти Львівського національного університету імені Івана Франка пропонуємо Вам прочитати далі.
Наразі стипендія для мене – це основний дохід. Я проживаю із сім’єю у Львові, тому не маю витрат студентів, які приїжджають здобувати освіту в львівських університетах. Хоча впродовж місяця суттєвих витрат не здійснюю, все ж таки відкласти у скарбничку не завжди виходить. Третину стипендії я витрачаю на транспорт, частину на обід в університеті.
Не думаю, що правильно буде, коли мене оцінюватимуть за зовнішнім виглядом чи доходом сім’ї, аби визначити, чи заслуговую я на стипендію.
Стипендія для мене на даний момент є основним доходом, хоч і не великим, але стабільним. Тому проїзд, обід, Інтернет, тренажерний зал і дрібні витрати легко покриваю. Без стипендії, звісно, зміг би обійтися, адже живу з батьками, як то кажуть, на “всьому готовому”.
Стипендіальні нововведення підтримую, тому що бачу, як деякі мої знайомі нераціонально витрачають гроші. Звісно, є такі люди, для яких 730 гривень це – “як для риби вода”, але, зазвичай, з мого оточення такі люди досить розумні. Я думаю, вони і надалі отримуватимуть “маленьку”.
Найчастіше отримані кошти я витрачаю на особисті потреби, а також на проїзд та обід в університеті. Прожити без стипендії було б дуже важко, можливо, навіть довелось би шукати інші джерела доходу. Хоча поєднувати денну форму навчання та роботу дуже непросто. Якщо оцінювати ті нововведення, які запропонувало нам Міністерство, то на думку спадає лише одне слово – “нісенітниця”.
Дуже важко жити і працювати в тій державі, яка не вважає тебе гідною людиною, громадянином, а з огляду на те, яким чином будуть визначати матеріальну забезпеченість студентів, це можна назвати відвертим ляпасом у лице кожного. Якщо в когось на штанах є надпис “Adidas”, це зовсім не означає, що ці штани були куплені за 2000 тисячі гривень. Цілком можливо, їх придбали на “Краківському базарі” за 200 грн. Саме через те, що влада має нас, свій народ, за “боксерську грушу”, яку можна бити всілякими реформами, нововведеннями, що ще більше обтяжують людей і ставлять їх у становище “нижче плінтуса”, ми втрачаємо так багато розумних спеціалістів, які змушені їхати за кордон шукати кращої долі.
Стипендія, на мою думку, є потрібною. Для мене вона є мотивацією до навчання та способом бути відносно незалежною від батьків. Учишся – маєш стипендію, не вчишся – не маєш. Усе справедливо. Моя сім’я середнього достатку, тому особистий дохід, а ще й заслужений, не завадить. За чотири роки навчання на бакалавраті завжди мала стипендію, вона була своєрідною винагородою за старання і сумлінне навчання. Зараз навчаюся в магістратурі теж на державному. Так як на роботі є зарплатня, для студента цією платнею є стипендія. На даний момент (поки не знайшла роботи) вона є основним доходом. Витрачаю переважно на свої потреби (стараюсь не просити зайвий раз грошей у батьків).
Щодо нововведень і скасувань стипендій, на мою думку, це є несправедливим. Чому дитина, яка здала ЗНО, готувалася, старалася і за балами заслуговує бюджетного місця, не має мати стипендії? Зникає стимул учитись і просто настає байдужість. Тому стипендія є необхідною. А таким верствам населення, які зазначені в законі (діти-сироти, діти-інваліди, діти з малозабезпечених сімей та особи, що мають сім’ї з дітьми), мають бути передбачені якісь додаткові надбавки.
Стипендія для мене, напевно, як і для більшості студентів, – основний дохід. Не єдиний, але значний. Витрачаю я її, в більшості випадків, на себе: прогулянки з друзями або дівчиною, чи купівля необхідних речей. Чи зміг би я без неї вижити? Думаю, що відповідь швидше так, аніж ні. Звичайно ж, пояси довелось би затягти якомога тугіше, але “то таке”.
Стосовно нововведень, то як на мене, це, як мінімум, маразм і плювок в обличчя тим студентам, які, хоч і походять не з бідних сімей, але справді досить успішно навчаються. Для малозабезпечених є соціальні стипендії, їх ще ніхто не відміняв. То навіщо забирати в студентів те, що для багатьох є чи не найбільшим стимулом до навчання? Зробімо тоді вже освіту платною та й усе, але тоді й вимагатимемо відповідного фахового рівня від викладачів і відсутність корупційних схем у стінах ВНЗ. Тому, ще раз кажу, на мою думку, це повний абсурд.
