29 січня 1918 року відбувся бій на залізничній станції Крути під селищем Крути та біля села Пам’ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, який тривав близько 5 годин. За тиждень до цієї битви (22 січня 1918 року) відбулося підписання IV Універсалу Української Центральної Ради, яким проголошувалася незалежність УНР. Крім того, цей документ закликав український народ до боротьби з більшовицькою владою. Це стало приводом до активізації війни радянської Росії проти української держави, яку більшовики розпочали у грудні 1917 року.
Гарнізон УНР складався з майже 300 добровольців під командуванням Аверкія Гончаренка. Завданням військового формування було зупинити ворога на Бахмацькому шляху. До його складу входили переважно студенти та школярі. Допомоги Гончаренко не отримав, оскільки основні сили були зосереджені в Києві, щоб утихомирити більшовицьке повстання. Загін противників являв собою 4-тисячну армію росіян. З озброєння сторона УНР мала лише 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд, а червоногвардійці володіли великою кількістю зброї. До армії противника почали надходити інші загони, але, незважаючи на нерівні сили, українці тримали оборону та відступили, забравши вбитих та поранених і зруйнувавши всі колії та мости. В цьому бою пролилася кров багатьох юних оборонців. Тих, кого захопили у полон, не просто розстріляли, а закололи багнетами. Завдяки героїчній обороні Крут вдалося зупинити подальший наступ радянської армії на Київ.
Пам’ять крутянських героїв було вшановано урочистим перепохованням героїв, убитих у полоні, навесні того ж року на Аскольдовій могилі, під час якого Павло Тичина продекламував свій вірш “Пам’яті тридцяти”, присвячений відважним та безстрашним захисникам Крут.
Із остаточним становленням комуністичного ладу на українських теренах про події під Крутами замовчували. Історія про бій обросла численними міфами та вигадками. Невідомими залишаються імена більшості крутянців. Відомо лише прізвища 20 з них.
Недарма оборонців Крут називають “першими кіборгами”. Здається, що пройшло ціле століття з того часу, але якщо провести паралель між подіями часів УНР та сьогоденням, то важ-ко не помітити, що ситуація ідентична. Брехня окупанта, війна, боротьба за незалежність… Крути стали неприємною несподіванкою для “червоного окупанта” та призупинили його. Так само сьогодні бій за Донецький аеропорт став символом незламності української армії та спинив просування агресора вглиб нашої країни. Крути стали прикладом жертовної боротьби задля свободи власного народу. Вони демонструють, якою безмежною може бути любов до Батьківщини. Крути забрали цвіт нації…
Щороку 29 січня у Львові, Києві та багатьох інших містах проводять заходи із вшанування пам’яті Героїв Крут. Наймасовішим дійством є смолоскипна хода центральними вулицями міст. Пам’ять про героїв того часу живе й досі. “Крути, Крути, вас не забути!”