Гадаю, велика частина студентів стикалася з надзвичайно “цікавими” лекціями тоді, коли мріяла про зовсім інші речі. До багатьох із них приходив біс і спонукав узяти до рук коректор, ручку, олівець, маркер і т.п. І тоді вони робили те, у чому сором-но зізнатися батькам: писали по парті! Всемогутня та всезнаюча Вікіпедія каже, що написи на партах – це різновид молодіжних графіті, що трапляються в установах початкової, середньої і вищої освіти. Написи можуть розміщуватися як на робочій поверхні, так і на інших ділянках столів. Тільки уявіть собі: є люди, які взялися вивчати цей настільний живопис. Отже, результати досліджень у вищих навчальних закладах показали, що написи найчастіше залишають студенти I–II курсів (близько 90 % усіх написів). Автори написів здебільшого байдуже ставляться до процесу навчання. Типовий студентський автор, як правило, матеріально залежний від батьків, відвідує навчальний заклад без особливого ентузіазму, знаходиться в пошуку кандидатури на місце чоловіка або хлопця. Психологічна установка типового автора: “Я пишу там, де не прийнято, тому, що я кращий, і мені так хочеться”. Доведено, що кожен із таких студентів не зараховує себе до числа людей, які підлягають під вищенаведену характеристику.
Автори написів за стратегією поведінки поділяються на такі психологічні групи:
“стурбовані” – автори написів на сексуальну тему (“Іванка+Рома”);
- “покинуті” – автори текстів про нещасну любов, про нетерпимість самотності (“Юрко, мені погано без тебе”);
- “нетерпимі” – автори негативних написів, які містять невдоволення процесом навчання (“Мені холодно, голодно і спати хочеться”);
“невгамовні” – які різко реагують на різноманітні обставини, що супроводжують навчальний процес (“Я сиджу на лекції, а хочу на море”);
- “експресивні” – повідомлення характеризуються емоційними сплесками (“Клас!”);
- “протестанти” – що виражають протест проти оточення (“Скільки можна нас мучити”);
“непомічені” – автори, які бажають заявити про себе (“Тут була Олена”);
- “радісні” – автори закликів, вихвалянь подій, які супроводжують навчальний процес (“Від сесії до сесії живуть студенти весело”);
- “веселі” – висміюють різні події, у тому числі заборонені теми (“Не восхрапи на лекції, щоб не розбудити ближнього свого”);
“сумні” – написи характеру (“Встану рано вранці, вип’ю кухоль ртуті і піду здохну в цьому інституті”);
- “агресивні” – виражають негативні емоції з уживанням ненормативної лексики (“Сьогодні я купив гранату – кінець тупому деканату”).
Писати на партах, чи ні – вирішувати вам, але якщо ви все-таки захочете залишити після себе художній слід, зробіть це креативно, щоб наступні покоління філологів мали чим милуватися і могли брати з вас приклад!
P. S. Ілюстрації до статті було зібрано на партах 226б, 231, 308 та 311 аудиторій головного корпусу нашої alma mater.