Ім’я японського письменника Кобо Абе, певно, мало відоме середньостатистичному українському читачеві. Назва твору “Жінка в пісках” уже створює образ цікавої та незвичної жінки. З перших сторінок читачеві цікаво, чому ця жінка в пісках, що вона там робить, для чого вона там?
Темою роману є життя, чи то пак виживання мешканців піщаних сіл у Японії. Головний герой Нікі Дзюмпей є шкільним учителем, який захоплюється колекціонуванням комах. Одного разу він, нікому не сказавши, їде у найвіддаленіше село за пошуками нових екземплярів, але потрапляє в піщану пастку, де живе самотня жінка. Втекти з ями є дуже складно, адже пісок увесь час сиплеться і його потрібно розгрібати. За час перебування в ямі з жінкою, чоловік переосмислює своє життя, цінності, існування людей у цьому забутому селі. Попри всі ствердження, що вибратись звідти неможливо, головний герой створює план, за яким чітко діє. Згодом він все ж таки вибирається звідти, але місцеві чоловіки помітили його та впіймали. Далі у творі гостро постає питання проблеми онтологічної свободи: “свободи від” та “свободи для”.
У романі також присутні теми самотності та відчуження, які автор чітко зобразив і передав в образі головної героїні. Весь трагізм її існування зводиться до цієї піщаної ями. Схожої проблематики твору я ніколи не зустрічала в інших творах. Основна тема твору видається абсурдною, але важливо шукати способи її подолання, як це і робив чоловік. Цікавим також є те, що автор лише на початку роману називає головного героя по імені, а далі просто чоловіком і жінкою. Ця риса письма надає певних особливостей письменнику. Кінець твору є неочікуваним для читача, тут розкривається справжня сутність людського вибору.
Після виходу роману в Японії багато читачів були захоплені та вражені чудовим текстом. А в 1964 р. режисер японського кіно Тесігахара Хіросі зняв однойменний фільм за мотивами роману. Зараз цей фільм можна переглянути на сторінках Інтернету, щоправда японською мовою.
Українським перекладом філософського роману Кобо Абе “Жінка в пісках” займався відомий перекладач Іван Дзюб. Вперше Україна побачила переклад у 1998 р. Харківське видавництво “Фоліо” друкувало роман у 2008 році.