«…Вибачте, сталась помилка,
Прикра, звичайно… Дарма.
Ми «поховали» Андрійка,
Але він живий, Кузьма.
То не його машина!
То не він за кермом!
Справді, ми трохи згрішили,
Здійнявши всіх догори дном.»
Пишуть усі видання,
Лунає зі всього ТБ,
Країна зітхне востаннє,
І знову почує тебе.
«І нащо ви так тужили?
Я тут, чуваки, живий!
Ну, трохи пропав «з ефіру»,
Зробив собі «вихідний».
– – –
Я хочу, щоб так і сталось.
І завтра, з початком дня,
Ми раптом усі дізнались,
Шо всі ці пости – маячня.
Відкрий свої очі, Андрію.
Ми будемо поруч будь-що.
Читаю новини. Не вірю.
Занадто. Зарано. За що?
Близькі люди і родина знали його як Андрія Кузьменка, друзі і побратими з любов’ю в серці називали його Кузею, для прихильників він був просто Скрябіним.
Андрій Кузьменко був щирим українцем, його пісні – життєві, наповнені змістом. Напевно, не знайдеться людини, яка б не чула хоч одну пісню гурту “Скрябін”. Характерним є те, що тексти пісень, які виконував гурт, а часом і музику, Кузьма писав сам. У піснях він легко й саркастично висміював хлопців-олігархів, жіночу зраду та врешті-решт маршрутки, “як великі собачі будки”. Його харизматичність і глибокий патріотизм дозволяли йому, незважаючи на всі нетрі шоу-бізнесу, залишатися собою, простим і амбітним хлопчиною з Новояворівська, з великим багажем мрій і сподівань, а головне – вірою в себе і власне майбутнє. Про таких, як він, часто кажуть “людина з народу”. Напевно, саме тому його пісні так глибоко запали нам в серця. Мабуть, багато хто гортав фотоальбом під “Старі фотографії”, згадував свій останній шкільний вечір під пісню “Випускний”, вітав маму, доки з радіо лунало: “Мам, ти мене вибач, що я став дорослим, і вже минула сорок третя осінь, як я побачив перший раз свій дім…”
Друзі Андрія згадують, що на всіх концертах, фестивалях та й у повсякденному житті він завжди мило посміхався, незважаючи на втому та різні негаразди.
В житті буває так, що чомусь найкращі з найкращих ідуть рано. Кузьма один із небагатьох співаків, у піснях якого не просто був сенс – там була життєва мудрість. Як зізнаються друзі, події останнього року багато що змінили в поглядах на життя і в планах музиканта. У розпал подій на Майдані Кузьма написав пісню “Революція у вогні”, відеорядом до якої стали кадри протистояння мітингувальників і беркутівців. Згодом, він чим міг допомагав воякам у зоні АТО: купував бронежилети і медикаменти, які передавав на фронт через волонтерів. Іноді він забирав до себе додому бійців, які лікувались у Києві, щоб погодувати, помити, допомогти з обмундируванням і просто розрадити та підтримати. Велика людина з великим серцем – для кожного із нас Кузьма.
Його музика не забудеться, бо те, що справжнє – не забувається ніколи!