Доволі часто ми ставимо перед собою запитання: ким я хочу стати? Насправді, це питання стосується не лише абітурієнта, який стоїть роздоріжжі вибору своєї майбутньої професії. Сьогодні це болюча проблема і вищої школи, адже за результатами соцопитувань не за своєю спеціальністю працює більш аніж половина українців. Тим не менше, кожен другий працівник, який перекваліфікувався, не шкодує про прийняте рішення, бо повинен працювати саме там, де лежить його душа.
Багатьом філологам, мабуть, кортить дізнатися, як адаптуватися випускнику-лінгвісту до сучасних умов ринку праці? В яких галузях діяльності йому шукати роботу, а куди й зовсім не варто подаватися? Що може дати сучасній людині філологічна освіта? Гадаю, відповіді ти знайдеш у цій статті.
Офіційним початком української філологічної науки у Львівському університеті стало заснування 1848 року кафедри української словесності, яку очолив один із активних діячів “Руської трійці” Яків Головацький. Ще з перших лекцій у стінах франкового вишу студенти-філологи чують такі імена, як Омелян Огоновський, Філарет Колесса, Михайло Возняк, Іларіон Свєнціцький, Іван Ковалик, Іван Денисюк… Сьогодні всім відомі представники філологічної школи Львівського національного університету імені Івана Франка визрівають у нашій уяві великими вченими, світилами слова і майстерними умільцями пера. Але подумаймо на мить: колись вони теж сиділи за університетськими партами, слухали лекції і час від часу перешіптувалися з одногрупниками про свої справи. Кожен із них заслужив визнання і став еталоном мудрості лише через те, що скуштував солодкого нектару сродної праці, ідею якої звеличував Сковорода.
Як на мене, запорука успіху полягає в тому, щоб творити свій шлях, як цього заманеться, слухати своє серце, а не гнатися за тим, що престижніше чи прибутковіше або, як прийнято називати це на сучасному сленгу, “мажорніше”.
Українська мова та література, фольклористика, літературна творчість, прикладна лінгвістика, славістика, сходознавство… На філологічному факультеті чи не найяскравіший спектр спеціальностей, з яких щороку стають фахівцями сотні випускників. Так само на кожній урочистій церемонії вручення дипломів тим, котрі заслужили почесне звання філолога, починають закрадатися в голову думки: а куди мені податися вже завтра, коли повернуся зі свого випускного, якщо за всі ці студентські роки я так і не зрозумів, ким став? Насправді дуже важко відповісти на таке питання, бо це не проблема якогось окремого факультету. Це проблема сучасної вищої освіти в країні в цілому і кожного студента як індивідуума зокрема. Якщо ти за п’ять років у стінах альма-матер так і не визначився, ким ти бути, то навіть батьківські зв’язки чи конвеєр співбесід не вирішать твою проблему. Завжди щось не влаштовуватиме.
Отож поговоримо про те, хто такий філолог? Це, на перший погляд, доволі просте і примітивне запитання передбачає у собі одразу й відповідь на нього, якщо заглибитись у суть. “Ну і ким ти будеш? Вчителькою?”, “З філологією далеко не підеш…” Погодьтеся, такі репліки кожен хоча б раз, та й чув у свій бік. Ви і досі не знаєте, як на них реагувати? Я вас навчу, адже відповідь доволі проста: “Я пишаюся тим, що я філолог!” І цим усе сказано. А чом би й ні? Особисто я в школі завжди вважала, що вчитель – одна з найвідповідальніших професій, бо саме педагог спілкується з людиною у процесі її формування як особистості – з дитячих літ і до юності. От питання престижу і низької оплачуваності цієї професії сьогодні на ринку праці шкутильгає, це факт. Але ж якщо ти відчуваєш у собі місію вчителя, то треба обов’язково її виконати. Добрий учитель узмозі виховати мудре молоде покоління, яке, зрештою, вийшло на Майдан в ім’я справедливості, яке сміливо воює сьогодні на Східному фронті. Тому в глобальному аспекті професія вчителя – чи не найсумлінніша.
Якщо перенестись у площину Університету, то і тут для випускника-філолога є можливість реалізувати себе, перш за все, в науковій галузі. На факультеті працюють 153 викладачі, з них 17 професорів, докторів філологічних наук, 68 доцентів, кандидатів філологічних наук. Викладачі факультету читають лекції не тільки для наших студентів, а й для широкої аудиторії в багатьох університетах Європи: міст Кракова, Щеціна, Любліна, Вроцлава (Польща), в Українському вільному університеті (Мюнхен, Німеччина), в університетах США. Тож перспектива викладача філологічного факультету теж доволі заманлива.
Насправді ж кар’єрні можливості для філолога не такі вже й обмежені. Потрібно просто про них знати! Про безліч цікавих і набагато ширших та перспективних можливостей кар’єри в суміжних з філологією сферах пише Інтернет-видання “Абзац”. Відверто кажучи, про те, що я, як філолог, можу працювати у таких різноманітних сферах, навіть не задумувалася. Ми дуже часто закладаємо собі в голову стереотипи, яких негайно треба позбуватися. Розповідями про деякі з можливостей хочу поділитися з вами…
Найбільш дотичною до нашого фаху вважається професія журналіста. І неспроста! Бо філологів вчать правильно мислити, добре формулювати думку, вміти аналізувати, а згодом синтезувати всю інформацію у свій твір. Хіба не цим займаються щодня журналісти? Кожен філолог, який дружить із публіцистичним стилем, стежить за подіями в рамках певного часу, якому не сидиться на місці і який прагне ділитися новинами зі світом, гідний стати хорошою акулою пера. Якщо тебе бентежить проблема досвіду в цій сфері, то обов’язково спробуй свою майстерність, для прикладу, в одному зі студентських видань. Набити руку тут – запросто!
Маючи хоч найменший досвід роботи в журналістиці, ти можеш претендувати на таку професію, як редактор. Найкраще починати з редактора певної рубрики. Сьогодні попит на тематичних редакторів, особливо у Інтернет-виданнях різко зростає.
Якщо ти йдучи по вулиці, виправляєш візуально помилки на оголошеннях, афішах чи білбордах, але все ж про вечори з червоною ручкою над зошитами не мрієш, то подавайся у коректори. Звісно, що постійна робота з величезними об’ємами текстів, велика відповідальність за роботу часто лякають новеньких. Але для початку кар’єри це саме те, що треба: розвиває грамотність на 100%.
Ще декілька років тому вітчизняний ринок праці мало знав про фах контент-менеджера. Але зараз попит на них зашкалює! Грубо кажучи, це – редактори, які відповідають за наповнення веб-сайтів. Як правило, такі фахівці потрібні крупним інтернет-порталам, що спеціалізуються на новинах, рекламі, продажах різноманітних товарів і послуг.
Копірайтер – теж одна з популярних на сьогодні професій. Якщо ти умілець писати корисні тексти: прес-релізи, слогани, рекламні описи товарів та послуг, тексти промов для керівників компаній, вітальні листи від їх імені, тексти політичних агіток, то робота ця саме для тебе.
Схожим на копірайтера вважається рерайтер. У нього полегшений варіант роботи, бо тексти потрібно писати не самому, а копіювати з інших джерел. При цьому цінується не просто копі-пейст, а вміле поєднання різних текстів у один. Рерайтер також має слідкувати і за грамотністю, і за відбором потрібних текстів. Найчастіше рерайтери працюють на сайтах новин. Як умільців роботи з текстами охоче беруть філологів на SEO-копі-райтерів – спеціалістів із просування та оптимізації сайтів для пошукових систем. Робота ця більше технічна, ніж творча, адже полягає в редагуванні текстів певного сайту так, щоб він просунувся якомога вище за рейтингом.
Більш цікавий варіант – це PR-менеджер. Сьогодні в будь-якому бізнесі піар – це ціле мистецтво управління репутацією. Тому піарник повинен уміти креативити, гарно писати, говорити і… вдягатися. А оскільки для наших філологинь усі ці вміння не проблема, то до піар-кар’єри їм один крок.
Філологові можна спробувати себе ринкознавцем, або маркетологом. Насправді можна й не мати спеціальної економічної освіти, головне – розуміння законів ринку, а в цьому на перших порах допоможуть 2-3 фахові книги з маркетингу.
Найбільш практичний для філолога-студента є варіант репетиторства. Чудова можливість підробітку для тих, хто має педагогічні здібності: не просто добре знає українську чи якусь із іноземних мов, а й уміє їх доступно пояснити тим, кому вони даються важко. Фактор успіху репетитора – у знаходженні клієнтів. Тут треба бути активним і розміщувати своє резюме на всіх можливих сайтах, шукати через знайомих.
Гадаю, це ще не увесь список варіантів працевлаштування. Бо, поспілкувавшись із випускниками нашого факультету, можна дізнатися ще про багато професій, якими вони зараз оволодівають. Серед філологів – видатні письменники, політики, дипломати і правозахисники, редактори друкованих видань, керівники освіти, ті, хто щоденною вчительською працею плекає молоде покоління українців, виховуючи любов до рідного слова, до національної культури, підносячи національну гідність.
Секрет успіху насправді дуже простий: скільки в році днів, у днях годин, у годинах хвилин, а у хвилинах секунд, стільки і в тебе можливостей. Усе в житті продукує випадок. І часто такі моменти, на які іноді не намагаєшся навіть звернути увагу чи пригальмувати, вирішують твою долю. Життя – момент. І не можна гаяти миттєвості, які пророкують твій успіх. Забудьмо назавжди про байдужість, лінивство і намагання втекти від свого шансу, уникнути проблем чи просто покластися на долю. Бо твоя доля – у твоїх руках, твоя віра у власні сили – це твоя мотивація, твій фатум – це твоя цілеспрямованість. Головне – правильно формулювати свої думки: не “я міг би”, а “я можу і зроблю це”! Знайди себе і переконайся, що не напис на твоєму дипломі тої чи іншої професії прокладає твій життєвий шлях, а ти сам творець свого щастя.