Я спершу хотіла почати свої роздуми однією із фраз: “Мова – найбагатший скарб народу”, або “Мова – найважливіший засіб спілкування”. Але актуальніше почати: “Мова – засипанй неувагою подарунок”. А й справді, наша мова обростає лускою непотрібності і відпливає від нас у Мертве море.
Щоб писати про білінгвізм, треба знати, що це в загальному і що воно означає для української мови.
Бі-два, лінгва-мова. Якщо скористатися принципом калькування, то білінгвізм – двомов’я. Це погано? Здавалося б, як добре, адже білінгвізм – це ж крок до поліглотії. Але я б радше сказала, що це дві мови, одна з яких паразитує на іншій, позбавляючи усіх ознак життя, але робить це дуже боляче і повільно. Значить – білінгвізм – головна мова плюс другорядна. Але найцікавіше те, що другорядна поглинає головну, а не навпаки. Ми звикли, що великі супермаркети не дають існувати малим кіоскам, утворюючи монополію, тобто поглинаючи їх. Білінгвізм як рак. Злоякісні пухлини другорядної мови, яких спочатку менше, знищують живі клітини головної мови. Але чи допоможе нашій мові якась особлива мовна хіміотерапія?
Щодо білінгвізму в Україні, то під головною мовою зашифровано українську мову, а під другорядною, будемо говорити так, як є, – російську. Коли насаджували російську мову насильно, і ми, українці, відчайдушно опиралися, хоч це було і важко. Коли ж зараз українізують пережитки минулого, то люди б’ють в груди і кричать: “Насилуют русский язык!” (це я про другу державну мову).
Наша мова розчиняється, розводиться, розбавляється в буденності моди. Моди? Моди на чуже? Моди на інакше? Моди на що?
Справа кожного як розмовляти, з ким розмовляти, чим розмовляти і чи взагалі розмовляти.
Білінгвізм робить з мови фарш. Перемелює, мішає, міксує. І коли меління фаршу скінчиться, ми не зможемо розібрати де є м’ясо другорядної мови, а де сало головної. І називається це перемішане сало з мясом – фарш – суржик.
Отже, білінгвізм насправді вбиває українську мову. Що робити? Адже наша мова – ідеальне поєднання і форми, і змісту. І втрачати на очах такий дар дуже болісно. Але все залежить тільки від нас.