В Україні є безліч селищ та містечок, які, на жаль, маловідомі, проте їх земля назавжди залишила у своїй пам’яті багатовікові історичні події, вона є рідною для багатьох діячів культури, з її долею пов’язані славетні нам сьогодні імена.
Одним із таких країв є старовинне, мальовниче своїми парками, вулицями та пам’ятниками «місто над ставом» Ходорів. Цей невеличкий куточок Галичини назавжди причаровує усіх людей, які хоча б раз у ньому побували. Яка ж історія утворення цього міста? Які відомі особистості пов’язані із ним? А головне, який зв’язок приховує ця місцевість із українським Каменярем, взірцем для усіх поколінь письменників та поетів, патроном нашого університету – Іваном Франком? Про це – у нашій статті.
Місто Ходорів (в минулому Ходоростав) відоме з 1394 року – саме до того часу відноситься перша письмова згадка про нього. Проте, згідно з археологічними розкопоками, територія поблизу міста була заселена ще за кам’яного віку, 7-8 тисяч років тому. Спочатку місто, як і більшість стародавніх поселень, розташувалося в місці, пристосованому до оборони: на острові, утвореному ставом і одним з рукавів річки Лугу. У XV ст. на острові було збудовано замок з укріпленням, знаходимо у документах згадки і про митницю, яка розміщувалась на перехресті важливих торгових шляхів. Старовинне місто оточували вали з вежами. Увійти можна було лише через брами, одна з яких знаходилася в східній частині, інша – на заході. До речі, залишки другої збереглися до XIX ст.: про неї згадує А. Петрушевич. Від замку не збереглося і сліду, але про нього нагадує сучасна Замкова вулиця. Цікаво й те, що зображення, яке поклало основу для герба міста, походить ще приблизно з XVII – XVIII ст., коли одна з печаток, що ставилась на документах, мала вигляд рибалки з сіткою для виловлювання риби.
Важких випробувань зазнав Ходорів та його жителі протягом усього періоду його існування. Проте, місто зберегло свою неповторність. Серед лісів та ставків, невеличких кварталів та будівель зростало та зростає і сьогодні не одне покоління талановитих людей. Мабуть, усім нам відоме ім’я уродженця Ходорова М. Верещанського – священика, народознавця, мецената, людини, про яку згадував навіть Іван Франко у своїй творчості. Можливо, перетиналися шляхи Каменяра і ще з одним вихідцем із Ходорова, поетом, літератором, польським істориком права – Освальдом-Мар’яном Бальцером. Хотілося б відзначити також І.Кедрина-Рудницького – видатного українського журналіста, який також народився у цьому містечку. Важливою постаттю є Г.Закаляк – архієпископ Ужгородський і Мукачівський, котрий зберіг жезл блаженного митрополита Андрея Шептицького. Сином ходорівської землі вважається і В. Лопушанський – український письменник, творчість якого була вимушено забута. Не можна не згадати і про славетного ходорівчанина, студента нашого університету, відомого українського поета, шестидесятника, лауреата державної премії ім. Тараса Шевченка – Ігоря Калинця.
Нерозривно із долею Ходорова пов’язана Ірина Вільде – відома українська письменниця, громадська діячка, донька відомого прозаїка, поета, публіциста і у свій час директора Ходорівської середньої школи №1 – Д. Макогона. Потрібно згадати і про таких священиків, видатних релігійних діячів як І. Винницький, Яків Долгий, І. Яцків, С. Цибран.
Варто звернути увагу на таку постать як Северина Кабарівська – відомого у Галичині педагога та громадського діяча, одну із засновниць «Просвіти» у Ходорові (1913р.). Цікавий той факт, що саме вона від імені «жіноцтва ходорівської землі», очолювала делегацію з метою привітання І. Я. Франка з нагоди його 40-річного творчого ювілей. Вона написала спогад про цей цікавий епізод з життя, який називається «Хвилина в хаті генія».
Варто зазначити, що про зв’язок І. Франка з ходорівською землею свідчать і значно цікавіші факти. Зокрема, про них пише у своїй невеличкій краєзнавчо-дослідницькій праці Любомир Калинець: «Слідами І. Франка на Ходорівщині». Спираючись на достовірні джерела, автор цілком пітверджує те, що І. Франко побував у свій час в Добрівлянах, бо ж саме у цьому селищі вчителювала Ольга Білинська, родичка його близького друга В. Коцовського. Існує думка, що ця жінка була так-би мовити «зів’ялим» коханням, Франковим «хвилевим захопленням».
Несе у собі цікавість і народна пісня «Ой світи місяченьку», яку в Ходорові співали ще прадіди. Здавалося б, який зв’язок має ця пісня із Іваном Франком? Виявляється, вона була записана з уст ходорівського злочинця самим Генієм. А сюдячи з того, що була внесена до збірки Ф. Колесси «Улюблені пісні І. Франка» – була річчю, яка і справді захопила Каменяра.
У Ходорові, у невеличкій хатині мешкала родина Поташників. Син глави сімї Богдан повідомив, що їх сім’я мала доволі тісні зв’язки з Франками. Отож, це дає підстави говорити про те, що великий Каменяр був, можливо, і у самому Ходорові. Жителька міста Є. Коцовська пригадала розповіді батьків, які говорили, що стародавній храм святих безсрібників Косми та Дем’яна був відвіданий великим Генієм. Якщо це і справді так, то це і не дивно, адже милувався дерев’яною церковцею і делегат Львівської єпархії отець М. Шадурський, і митрополит Андрей Шептицький під час його візиту у 1912 році.
Зараз у місті традиційно відзначаються уродини великого Каменяра. Влаштовуються різноманітні концерти, щорічно відбуваються поклади вінків до підніжжя пам’ятника «Титана духу та праці». Сьогодні корінні жителі та гості можуть прогулятися вулицею Франка, заглянути у прозорий ставок, черпнути із річки водиці, вдихнути на повні груди чистого повітря, відчути запах трави, яка проросла з багатовікової, величної землі Ходорова.