Ще задовго до смерті Шевченко написав «Заповіт», в якому описав бажане місце свого поховання: «Як умру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій, щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». Канівські схили справді відповідають тим описам.
20 травня 1861 року труну прахом Шевченка доставили з Петербурга до Канева, де вона протягом двох днів знаходилася у місцевому Успенському соборі, після чого за Шевченком відслужили панахиду і перепоховали на Чернечій горі.
Провести в останню путь поета зібралися сотні людей. Селяни кілька днів насипали велику могилу і впорядковували її. Перша Шевченкова могила виглядала просто: курган з деревяним хрестом, обкладений дерном, як було прийнято за козацьким звичаєм.
Влітку 1884 року за народні кошти на Тарасовій горі було збудовано перший народний музей Шевченка – «Тарасову світлицю». Зазнала змін і могила: її впорядкували, а деревяний хрест замінили на чавунний.
Безцінну внесок задля збереження могили Шевченка зробив Іван Ядловський, який протягом 49 років (1884-1933) доглядав за нею, проживаючи у скромній кімнатці «Тарасової світлиці». Після смерті Ядловського поховали на Чернечій горі, зовсім поряд із «Тарасовою світлицею» та трохи позаду могили Кобзаря.
У 1923 році робітники Городищенського цукрового заводу за проектом скульптора Костянтина Терещенка виготовили невеликий пам’ятник з погруддям поета, а хрест скинули в провалля. Урочисте відкриття нового пам’ятника мало місце 1 липня 1923 року
У 1925 році з метою охорони меморіалу Тараса Шевченка було створено «Шевченківський національний заповідник». Сучасного вигляду Шевченківський меморіал набув влітку 1939 року, коли було встановлено величний бронзовий пам’ятник і споруджено літературно-меморіальний музей.
Пам’ятник разом із музеєм було урочисто відкрито 18 червня 1939 року. Автором проекту музею виступив Василь Кричевський, а пам’ятника – скульптор Матвій Манізер. На святі відкриття були присутні члени уряду УРСР, відомі українські поети та письменники.
У 1977 році будівельне управління «Дніпробуд» на місці колишніх дерев’яних збудувало гранітні сходи від підніжжя Тарасової гори до її вершини. Обабіч цього комплексусходження знаходяться стели, на яких викарбовано цитати із творів Тараса Шевченка. Щоб піднятися до могили, необхідно подолати 383 сходинки. У 1991 році відбудовано «Тарасову світлицю».
Щороку 22 травня, в день перепоховання поета, на Чернечій горі відбуваються заходи, присвячені вшануванню пам’яті Кобзаря. Поминальна служба за поетом відбувається у древньому Успенському соборі, в якому у травні 1861 року стояла домовина з тілом Шевченка. Юрби людей приходять, щоб в цей день віддати шану Кобзареві. Після служби процесія вирушає у піший похід на Чернечу гору. Завершується урочистості покладанням квітів на могилу українського генія. Вшанувати пам’ять видатного українського діяча приїжджають обласні керівники та урядовці, найвище керівництво держави, творчі колективи, громадські діячі та жителі області. В цей день біля Шевченкової могили лунають пафосні промови, підводяться підсумки проведених конкурсів, присвячених цій події, відбувається нагородження творчої молоді, проводяться численні виставки народних умільців Канівщини та Черкащини.
Тарасова гора сьогодні є культурно-історичною пам’яткою не тільки українського, а й світового значення. Її можна назвати «українською Меккою». Здійснити паломництво до Тарасової могили є обов’язком кожного українця. Щорічно Канів відвідує понад 100 тисяч туристів з різних куточків України і світу.