У час літературних дискусій, змін художніх напрямків, боротьби генерацій з’являються постаті, що заслуговують великої уваги і пошани. Однією з них був Михайло Рудницький – літературний критик, письменник, публіцист, великий патріот. Народився Михайло Іванович Рудницький на Тернопільщині 7 січня 1889 року. Навчався спочатку у Львівській академічній гімназії, згодом – у Бережанській. Вищу освіту здобув у Львівському університеті. У студентські роки був учасником літературного угрупування „Молода Муза”.
У 1910-1911 рр. навчався у Сорбоні (Франція), де був членом „Французько-слов’янського товариства” та „Української громади”. Протягом 1915-1919 рр. М.Рудницький жив у Києві. Тут працював учителем 1-ої української гімназії. Мав дуже багато друзів, серед них – М.Зеров.
З 1919 по 1922 Михайло Іванович удосконалює свої знання за кордоном – в Англії та Франції. Згодом вийде книга його спогадів про Лондон – „Місто контрастів”. Повернувшись до Львова у 1922 році, він стає професором таємного Українського університету. У цей період друкується на сторінках різних часописів, пише літературно-критичні статті. У 1939 році стає професором Львівського університету, а в 1940 його прийняли до Спілки українських письменників. Працював завжди, ніколи не спинявся. М.Рудницький переклав п’єси Шекспіра, Гольдоні, Гоголя для Львівського оперного театру.
З 1946 був деканом філологічного факультету.
За все своє життя вчений дуже багато зробив для українського літературознавства, та й не тільки. На цьому нелегкому шляху траплялось багато перепон. М.Рудницький пережив Австро-Угорську владу, польський окупаційний режим, прихід німців і радянщини. Від усіх цих колонізаторів зазнав жахливих утисків. У 1947 році його вигнали зі Спілки письменників України, звинувачуючи у націоналізмі.
Закінчилось життя цього видатного чоловіка 1 лютого 1975 року. Поховали його на Личаківському цвинтарі у Львові.
У доробку Рудницького – ціла низка наукових та літературно-критичних праць, багато статей про творчість українських та зарубіжних класиків, книги спогадів.
Ольга Петришин