У кінці “В’язнів Альтони” Ж.-П.Сартра звучить у магнітофоні голос, який передає послання майбутнім поколінням: “… Ось перед вами моє сторіччя, самітне і спотворене, на лаві підсудних”. Переоцінка усіх цінностей, криза культури, повернення до варварства, занепад традицій, глобальна антропологічна криза, маргіналізація населення – всі ці та інші ознаки буття сучасної людини складають основу звинувачень проти самого духу нащої епохи, спонукає ставити перед собою запитання: чи призведе новітня сучасність до остаточного занепаду та смерті культури? Ми ніби спостерігаємо, як розвіюється давня мрія про одухотворене та творче життя в гармонії із світом та індивідуальною сутністю нашого “Я”. Поки ми про це мріяли, поки тішилися цією надією, народився інший світ, запроваджуються нові умови існування людей. Люди привчаються інакше мислити, інакше жити, інакше розважатися в новому суспільстві, де вже править нещадний закон грошей, прибутків і споживання, де тотальна комп’’теризація викликала якісно нову інформаційну ситуацію, а так звані глобальні проблеми вже досягли найвищої межі загострення. На наших очах відбувається формування нового типу людини, нового світогляду та способу життя. “Море, наше безкрає море, знову відкривається перед нами, й, можливо, що ніколи не було моря, такого “безкрайнього”” [Ф.Ніцше. “Весела наука”]. Нам потрібно навчитися існувати в новому світі невизначеності, який непідвладний традиційним методам філософствування, традиційному “науковому” соціо-культурному аналізу.
Надаємо слово молодим. Сподіваємось, що читачі нашого часопису знайдуть у ньому свіжий, неординарний погляд на проблеми, які є актуальними для сучасної філософії культури. Запрошуємо студентів, магістрантів, аспірантів львівських вузів до наукової співпраці з кафедрою теорії та історії культури філософського факультету, до творчого пошуку в напрямі осмислення культурної ситуації доби постмодерну. Дерзаймо!
Станіслав Шендрик