Львів — місто, яке тісно пов’язане з постаттю Івана Франка, місто, котре він любив, називав рідним і водночас ненавидів та проклинав. Вулиці Львова надихали письменника на створення шедеврів, і водночас з тим самотній Франко блукав ними в останні жахливі дні свого життя.
„А як мільйонів куплений сльозами,
День світла, щастя й волі засвітає,
то чень, в новім, великім людськім храмі
хтось добрим словом
і мене згадає,”—
пророкував поет. І справді, його важку працю (а написав він близько 6000 творів) оцінено прийдешніми поколіннями. Іменем Франка названо Львівський національний університет, вулицю і площу нашого міста. У Львові поставлено численні пам’ятники, меморіяільні плити на пошанування Великого Каменяра.
Почнімо нашу подорож з університету. Період життя письменника, пов’язаний з цим навчальним закладом, був сповнений розчарувань, проте саме в цей час народжувався поет чести, ім’я якого зараз носить університет. 14 жовтня 1875 року дев’ятнадцятилітній Іван Франко записується на філософський факультет з наміром вивчати українську та класичну філософію, проте, не пройшло й двох років, як письменника заарештовують і засуджують до 6 років ув’язнення. У 1890 році Франко, закінчивши дисертацію про Івана Вишенського, робить спробу скласти докторський екзамен, але, за його ж словами, „сенат університетський не прийняв мене і не подав жодної причини, чого не прийняв”. Після того в житті Івана Франка починається плідний період: він навчається в Чернівецькому університеті (1890–1891р.), захищає дисертацію у Віденському університеті (1893), здобуває вчений ступінь доктора філософії, однак попри всі ці наукові здобутки, Франкові так і не вдалося очолити катедру словесности в Львівському університеті. Указом від 8 січня 1940 року Президія Верховної Ради УРСР присвоїла Львівському державному університету ім’я Івана Франка.
У жовтні 1940 року в будинку, в якому мешкав Іван Франко, було відкрито літературно-меморіяльний музей письменника. Однак, перш ніж поселитися в ньому, Іван Якович змінив понад 10 помешкань. Приїхавши до Львова, Франко поселився в будинку № 13 по вулиці Глинянській, невдовзі перебрався на Бенедиктинську площу (зараз площа поряд з церквою св. Андрія). І лише в 1900 році письменник викупив на околиці Львова, на вулиці Понінського, дев’ять арів землі й почав споруджувати власне помешкання. На будівельні роботи використовував посаг дружини і гроші, подаровані на 25-ліття літературної діяльности. Решту боргу письменникові довелося сплачувати впродовж усього життя. Ззовні будинок Франка вдався надзвичайно гарний, проте затікав дах, у вітряну погоду дим з коминів повертався в кімнати, у яких завжди було холодно і вогко. Найбільше Іван Якович цінував свою бібліотеку, яка налічувала 6036 книжок.
Варто згадати також, що в одному з будинків по вулиці Вірменській Франко видавав газету „Правда”, на сторінках якої вперше було опубліковано його вірш „Вічний революціонер”. Улюбленими місцями письменника у Львові були „Віденська кав’ярня” та кав’ярня Шнайдра на початку вулиці Академічної. В останні роки свого життя Іван Франко мешкав у Притулку Українських Січових Стрільців, що знаходився поблизу Собору св. Юрія на вул. Петра Скарги. Після смерти письменника (28 травня 1916 року), січові стрільці перенесли його тіло на вічний спочинок на Личаківський цвинтар.
Львів для Івана Франка був не просто містом. Цей мегаполіс загартував митця, подарував йому шанс закарбувати своє ім’я в історії українського народу. Франко скористався цією нагодою геніяльно. Його незвичайна доля і титанічна праця є невичерпною скарбницею української національної гордости.