| КЛАСИКА | СУЧАСНА ПРОЗА |
| Ясунарі Кавабата. Країна снігу. — Київ, 2003. Ця книга містить дві найцікавіші повісті відомого представника японської літератури: „Країну снігу” та „Тисячу журавлів”. Твори варті прочитання, бо написані майстерно і в них є багато цікавих моментів. Ясунарі Кавабата – тонкий психолог любовних почуттів. Зрештою, він зіставляє всі можливі варіянти кохання, виступає дослідником людської поведінки в тих чи инших любовних ситуаціях. І навіть в країні снігу люди згорають від кохання. Проте, це аж ніяк не схоже на масові любовні романи. „Жінка підвела голову. Навіть під густим шаром пудри було видно, як почервоніли її повіки й щоки, що притискалися до Сімамуриної руки. Вони нагадали йому про нічний холод за вікном у цій країні снігу. І водночас чорне, як смола, волосся її наче випромінювало тепло” (Ясунарі Кавабата „Країна снігу”). | Неборак В. Базилевс: Нововіднайдені розділи Львівської Книги Переміщень, переписаної 2005 року. — Львів: Видавництво „Срібне слово”, 2006. — 192 с. Якщо шукати, пізнавати Львів, то варто прочитати Неборака не лише як автора “львівського” тексту, а й як літературного художника Львова. Поезії, „Повернення в Леополіс”, „Введення в Бу-Ба-Бу”, сьогодні ще одна прозова книга – „Базилевс”. Чи зміниться в ній образ міста, чи зникнуть коти? Чи все ж таки переміщення відбудеться і куди саме?? „Три сотні кроків крізь насичений дощем простір, тепла суха темінь під’їзду, собачий гавкіт на другому поверсі... відраховуючи три сотні кроків, думаю про ті кілька хвилин, про течію часу, яка переносить мене до фотеля, програвача і музики, що, відбита на платівці, ховається під моєю курткою від дощу...” (В. Неборак, „Базилевс”). |
| СУЧАСНА ПОЕЗІЯ | |
| Шинкар В. Діалоги з деревами. — К.: Смолоскип, 2005. — 172 с. Для того, щоб вести діялоги з деревами, зовсім не обов’язково вбиратися в землисту мантію та оволодівати громаддям друїдських ритуалів. Переконливішим у цій справі є рецепт смолоскипівського лавреата Віталія Шинкаря: усвідомлюймо, що мешкаємо в захаращеному Стовнгеджі з нечисленних брилястих недорубаних деревин, і навчаймо його своїм літочисленням. Розмови зав’яжуться по-Семенківськи “самобойно”, якщо не схибимо з вибором мови (іронічна, динамічна, злегка шарудлива – ось її оптимум) (Смолоскип України. — № 3, березень 2006). Поетичне письмо Віталія Шинкаря не зловживає ні надмірною приватністю, ні надуманою абстрагованістю. Разом з тим, зі змісту й патосу поетичної збірки чітко проглядають ціннісні пріорітети автора. І, судячи з усього, поет чекає на однодумців і на діялоги з ними (із анотації до збірки). |