КЛАСИКАСУЧАСНА ПРОЗА
Гесе Герман. Степовий вовк/ Пер. з нім. Євгена Поповича . — К: Основи, 2003.

„Ви повинні звикнути до того, що й далі слухатимете радіомузику життя... Від вас вимагатимуть, щоб ви навчилися сміятись.”
Г. Гесе



Ця книга повинна зацікавити передусім тих, кому подобається психологічна та філософська література. Автор роздумує над вічними й досі невирішеними проблемами життя і смерти, душі і тіла. Негаразди часто перетинають наш шлях, однак потрібно намагатися поміж ними чути музику Моцарта, Бетовена, джаз, блюз. І хоч ти не вмієш танцювати — завжди знайдеться людина, яка навчить тебе цьому. І хоч ти переконаний, що ніхто тебе не зрозуміє, існують люди, які знають про тебе все. І не потрібно шукати правил гри — життя це гра без правил, але з сенсом. Найважливіше — знайти цей сенс.
Жадан Сергій. Гімн демократичної молоді. — Харків: Фоліо, 2006.

„Ну от — він знову написав свою найкращу книжку”.
Ю. Андрухович


Незважаючи на те, що книга вийшла нещодавно, вона уже змогла завоювати велику прихильність серед читачів. Це така собі збірочка шести оповідань, окремі з яких уже друкувалися у відомих літературних часописах. Обкладинка книги досить епатажна, проте в текстах, як зазначив сам автор, йдеться про любов. Поряд з любовною тематикою в книзі присутні й багато инших, не менш важливих та цікавих речей. Приємно, що Жадан зберіг свій стиль, і... наявність потягів („І він заходить до першого вагона і починає йти вперед, себто насправді назад, проти руху потяга, проти загального руху темряви...”). Невеликий обсяг рубрики не дозволяє переказати усього, що є на думці, тому раджу прочитати цю збірочку тим, хто цікавиться сучасною українською літературою.
„...до кінця допливе лише той, хто від початку не боявся потонути, хто знаходив велику любов, хто відчував солодку радість, хто переживав справжній відчай, ось саме він і допливе до кінця. Якщо, звісно, не обламається.”
С. Жадан („Гімн демократичної молоді”)
СУЧАСНА ПОЕЗІЯ
Ільницька М. Діалектика неба. – Львів: НВФ „Українські технології”, 2006.

Лаконічність — характерна риса віршів львівської поетеси М. Ільницької. Її збірку можна прочитати за кілька хвилин, однак роздумувати над нею можна нескінченно довго. Такі віршовані мініятюри — немов картини: у кожного читача викликають свої асоціяції, що надає поліфонічности творам. Слід зазначити, що тематика віршів доволі різноманітна — філософія, жіночі переживання, тема природи і людини...

Ступаю
на жовте
листя
ніби топчу літо
а сонце
хоче пропекти собі
дірку в хмарах
та хмари
заливають сонце
дощем
тому так холодно